дерзкий
ДЕРЗКИ́Й, а́, е́, розм.
1. Який має тверду будову, грубий вигляд; дебелий, жорсткий.
Хазяїн підвівся з крісла й попрохав гостей в залу, подибавши поперед їх своїми цибатими, але не дерзкими, неначе крихкими ногами (Н.-Лев., І, 1956, 623);
Рейки залізниці виривались на хвилястий простір піщаних кучугур, порослих дерзкою травою чаполоччю і вільховими кущами (Коз., Гарячі руки, 1960, 238).
2. перен. Який не виявляє поваги, пошани; грубий, невихований.
Хто мене з полів і злих потоків У життя твоє, скажи, приніс? Трудного, жорстокого на слові, Дерзкого, та й ще чого бува (Мал., Звенигора, 1959, 301).
3. Те саме, що дерзнове́нний.
Твій погляд дерзкий в моїх думках встає, Зазира мені спильна ув очі (Манж., Тв., 1955, 49);
Дерзкою формою сповіді на початку двадцятого століття несподівано для багатьох заговорив з масами Володимир Маяковський (Тич., III, 1957, 111).
Значення в інших словниках
- дерзкий — дерзки́й прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- дерзкий — -а, -е, розм. 1》 Який має тверду будову, грубий вигляд; дебелий, жорсткий. 2》 перен. Який не виявляє поваги, пошани; грубий, невихований. 3》 Те саме, що дерзновенний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дерзкий — 1. див. грубий 2. це жорсткий Словник чужослів Павло Штепа
- дерзкий — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- дерзкий — Дерзки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дерзкий — Дерзкий, -а, -е Упругій, жесткій. Трава дерзка, трудно тепер її косити. Сквир. у. Словник української мови Грінченка