1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

доректи

Доректи́, -речу́, -рече́ш; дорі́к, дорекла́, -рекли́; дорі́кши

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доректи — доректи́ дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. доректи — див. дорікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доректи — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  4. доректи — ДОРЕКТИ́ див. доріка́ти. Словник української мови в 11 томах