1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

жалібниця

Жалібни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалібниця — жалібни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жалібниця — -і, ж. 1》 заст. Жін. до жалібник. || фольк. Епітет люблячої матері, сестри, взагалі співчутливої жінки. 2》 заст. Медична сестра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жалібниця — ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ заст. (жінка, яка голосить над небіжчиком), ТУЖІ́ЛЬНИЦЯ заст., ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., ПЛА́КАЛЬНИЦЯ заст., ПЛА́ЧНИЦЯ заст., ПЛА́ЧКА діал. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З. Словник синонімів української мови
  4. жалібниця — ЖАЛІБНИ́ЦЯ, і, ж, 1. заст. Жін. до жалібни́к. Приходили раз по раз люди одвідати нас, а найбільш тих молодиць-жалібниць убігало, що вони було в нас і нащебечуться і наплачуться (Вовчок, І, 1955, 232); [Зінька:] Жалібниць багато, та допомоги ані гич!... Словник української мови в 11 томах