жалібниця

ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ заст. (жінка, яка голосить над небіжчиком), ТУЖІ́ЛЬНИЦЯ заст., ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., ПЛА́КАЛЬНИЦЯ заст., ПЛА́ЧНИЦЯ заст., ПЛА́ЧКА діал. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З. Тулуб); Обряди були занедбані.. Люди вже помирали без тужільниць (переклад М. Лукаша); Мати Ахілла й Мемнона — обидві дітей оплакали: Навіть великих богинь горе стріває в житті, — Так розпускай же і ти, жалібнице Елегіє, коси:.. Вмер твій коханий співець (М. Зеров); За домовиною — плакальниці, в середині дівчина, "що чарів не знала", в жалобі (С. Васильченко); У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (А. Головко); — В землю йде... не повернеться ніколи!.. — відповідали жалісливим, протяжним голосом плачки (О. Кобилянська).

МЕДСЕСТРА́, МЕДИ́ЧНА СЕСТРА́, СЕСТРА́ розм., ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., СЕСТРА́-ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., СЕСТРА́ МИЛОСЕ́РДЯ заст., МИЛОСЕ́РДНА СЕСТРА́ заст. Увійшла медсестра, принесла термометри — міряли вечірню температуру (В. Дарда); І от підійшла до комбата худенька медична сестра, що знала дорогу солдата від самої кручі Дністра (М. Упеник); Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (О. Довженко); На гімназіальному дворі стояли кухні, сновиґали санітари, жалібниці, лікарі (Я. Качура); Над нами, наче білі птиці, схилялись сестри-жалібниці... (В. Сосюра); З готовістю й щирістю (Маня) обібрала службу сестри милосердя коло хорої неприятельки (О. Кобилянська); Стара Чугаїха розказала сусідам, що познайомився її син з Мартою на Кубані, як у шпиталі лежав. Вона там сестрою милосердною була (М. Зарудний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалібниця — жалібни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жалібниця — -і, ж. 1》 заст. Жін. до жалібник. || фольк. Епітет люблячої матері, сестри, взагалі співчутливої жінки. 2》 заст. Медична сестра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жалібниця — Жалібни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. жалібниця — ЖАЛІБНИ́ЦЯ, і, ж, 1. заст. Жін. до жалібни́к. Приходили раз по раз люди одвідати нас, а найбільш тих молодиць-жалібниць убігало, що вони було в нас і нащебечуться і наплачуться (Вовчок, І, 1955, 232); [Зінька:] Жалібниць багато, та допомоги ані гич!... Словник української мови в 11 томах