1. Орфографічний словник української мови

жалібниця

жалібни́ця

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалібниця — -і, ж. 1》 заст. Жін. до жалібник. || фольк. Епітет люблячої матері, сестри, взагалі співчутливої жінки. 2》 заст. Медична сестра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. жалібниця — ГОЛОСІ́ЛЬНИЦЯ заст. (жінка, яка голосить над небіжчиком), ТУЖІ́ЛЬНИЦЯ заст., ЖАЛІБНИ́ЦЯ заст., ПЛА́КАЛЬНИЦЯ заст., ПЛА́ЧНИЦЯ заст., ПЛА́ЧКА діал. Караїмка схопилася за своє синьо-чорне волосся і завила, як голосільниця на похороні (З. Словник синонімів української мови
  3. жалібниця — Жалібни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. жалібниця — ЖАЛІБНИ́ЦЯ, і, ж, 1. заст. Жін. до жалібни́к. Приходили раз по раз люди одвідати нас, а найбільш тих молодиць-жалібниць убігало, що вони було в нас і нащебечуться і наплачуться (Вовчок, І, 1955, 232); [Зінька:] Жалібниць багато, та допомоги ані гич!... Словник української мови в 11 томах