звідки

Зві́дки, присл.

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звідки — зві́дки прислівник незмінювана словникова одиниця вживається також як сполучне слово Орфографічний словник української мови
  2. звідки — присл. 1》 З якого місця? || З якої місцевості родом? || З якого боку? 2》 З якого джерела? 3》 З якої причини, чому? 4》 Уживається в знач. сполучного слова: а) у підрядних реченнях місця; б) у підрядних додаткових реченнях. 5》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звідки — звідки чому (ст): Я знав, що з Мількою вже нічого не вийде. Вона мене не перепросить, і мені не хотілося перепрошувати її. Ніби звідки. Наговорила мені цілу купу, і ще перепрошувати (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. звідки — зві́дки (звідкі́ль, відкі́ль) ві́тер ві́є (дме). 1. В чому причина, від кого йде щось, чий вплив. — Корову я заберу, якщо вона так уже вам очі муляє. Але я бачу, звідки вітер віє (С. Добровольський); — Глашка зрозуміла, звідки дме вітер (З. Тулуб). Фразеологічний словник української мови
  5. звідки — ЗВІ́ДКИ, присл. 1. З якого місця? — Звідки це ти? — В кузні був (Гончар, II, 1959, 40); // З якої місцевості родом? — Серденько, ви ж звідки? — З Бруслинова, пане (Стельмах, І, 1962, 447); // З якого боку? — Звідки вітер? — допитувався Остап (Коцюб. Словник української мови в 11 томах