звідки
зві́дки
присл.
1》 З якого місця?
|| З якої місцевості родом?
|| З якого боку?
2》 З якого джерела?
3》 З якої причини, чому?
4》 Уживається в знач. сполучного слова: а) у підрядних реченнях місця; б) у підрядних додаткових реченнях.
5》 розм. Уживається в оклично-питальних реченнях для вираження здивування з приводу чогось чи незгоди з ким-, чим-небудь.
6》 розм., рідко. Те саме, що звідкись.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звідки — зві́дки прислівник незмінювана словникова одиниця вживається також як сполучне слово Орфографічний словник української мови
- звідки — звідки чому (ст): Я знав, що з Мількою вже нічого не вийде. Вона мене не перепросить, і мені не хотілося перепрошувати її. Ніби звідки. Наговорила мені цілу купу, і ще перепрошувати (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- звідки — зві́дки (звідкі́ль, відкі́ль) ві́тер ві́є (дме). 1. В чому причина, від кого йде щось, чий вплив. — Корову я заберу, якщо вона так уже вам очі муляє. Але я бачу, звідки вітер віє (С. Добровольський); — Глашка зрозуміла, звідки дме вітер (З. Тулуб). Фразеологічний словник української мови
- звідки — Зві́дки, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- звідки — ЗВІ́ДКИ, присл. 1. З якого місця? — Звідки це ти? — В кузні був (Гончар, II, 1959, 40); // З якої місцевості родом? — Серденько, ви ж звідки? — З Бруслинова, пане (Стельмах, І, 1962, 447); // З якого боку? — Звідки вітер? — допитувався Остап (Коцюб. Словник української мови в 11 томах