зорати
Зора́ти, зорю́, зо́ре́ш, зо́ре́, зо́рють
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зорати — зора́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зорати — [зоратие] зоур'у, -реш, -реимо, -реите; нак. -ри, зоур'іт' Орфоепічний словник української мови
- зорати — див. зорювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зорати — Коли зореш мілко, посієш рідко, то уродить дідько. Як зореш мілко, а посієш рідко, то вродиться дідько. Якщо будеш погано працювати, то не матимеш ніякої користі. Приповідки або українсько-народня філософія
- зорати — ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИ рідше, ПЛУ́ЖИТИ розм.; ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ розм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). — Док. Словник синонімів української мови
- зорати — ЗОРА́ТИ див. зо́рювати. Словник української мови в 11 томах
- зорати — Зорати, -рю, -реш гл. Вспахать. Зорав приймак-приймаченько зо три десятини. Чуб. III. 127. Словник української мови Грінченка