зорати
ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИ рідше, ПЛУ́ЖИТИ розм.; ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ розм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). — Док.: ви́орати, поора́ти, зора́ти, розора́ти, подря́пати, підня́ти (підійняти). Ой за гаєм, гаєм, Гаєм зелененьким Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (пісня); На згарищах садить (Україна) веселі сади, радісний плуг зорює засмічені й витоптані хижаками ниви (М. Рильський); Цими рисаками дід Євмен першим і заорював поле (М. Стельмах); Сень на совість розорював трактором поле (К. Гордієнко); І ще прийшли двоє хлопців: Гараськів і Трохимів — теж з батогом один, а той — плужити (А. Головко); У міському музеї можна побачити давнє дерев'яне рало, сухе, потріскане, яким колись лубенці дряпали, пушили землю (В. Дарда); Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав (Панас Мирний); Я теж цілину піднімаю у полі (М. Нагнибіда).
Значення в інших словниках
- зорати — зора́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зорати — [зоратие] зоур'у, -реш, -реимо, -реите; нак. -ри, зоур'іт' Орфоепічний словник української мови
- зорати — див. зорювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зорати — Коли зореш мілко, посієш рідко, то уродить дідько. Як зореш мілко, а посієш рідко, то вродиться дідько. Якщо будеш погано працювати, то не матимеш ніякої користі. Приповідки або українсько-народня філософія
- зорати — Зора́ти, зорю́, зо́ре́ш, зо́ре́, зо́рють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зорати — ЗОРА́ТИ див. зо́рювати. Словник української мови в 11 томах
- зорати — Зорати, -рю, -реш гл. Вспахать. Зорав приймак-приймаченько зо три десятини. Чуб. III. 127. Словник української мови Грінченка