1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

зять

Зять, зя́тя, зя́теві, зя́тем, зя́тю! зяті́, -ті́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зять — зять іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зять — [з'ат'] -т'а, ор. -теим, м. (на) -теив'і/-т'у, мн. -т'і, -т'іў два з'ат'і Орфоепічний словник української мови
  3. зять — -я, ч. 1》 Чоловік дочки. 2》 Сестрин чоловік. 3》 Чоловік зовиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зять — Зять любить взять, а шурин очі жмурить та не хоче дать. Зять хоче мати якомога більше приданого, а шуринові це не подобається, бо й сам хоче побільше скористати. Зять любить взять, тесть любить честь. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. зять — ЗЯТЬ, я, ч. 1. Чоловік дочки. До своєї дочки Горпуші прийняв [Сучок] собі у прийми зятя (Гр., II, 1963, 313); Цілий тиждень Микола запивав своє гірке бурлацтво і приходив додому п’яний. Дочка й зять зглядались між собою й мусили мовчати (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. зять — Зять, -тя м. Зять. Хвали, мати, того зятя, що я полюбила. Мет. 72. ум. зя́тенько, зя́течок. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість. Грин. III. 485. Словник української мови Грінченка