1. Приповідки або українсько-народня філософія

зять

Зять любить взять, а шурин очі жмурить та не хоче дать.

Зять хоче мати якомога більше приданого, а шуринові це не подобається, бо й сам хоче побільше скористати.

Зять любить взять, тесть любить честь.

Зять хоче приданого, а тесть любить, щоб його слухалися і поважали.

Хочеш зятечка придбати — мусиш з хати утікати.

Мається на увазі, що зятеві треба буде віддати свою хату.

Зять любить собі взять.

Зять любить взяти як найбільше придане.

Зять, невістка не дитина, вуйна, стрийна не родина.

Усі вони з чужого роду.

Кум — не родина, зять — не дитина, а невістка — чужа кістка.

Кумство не є посвоячення, а зять і невістка не свої діти, а чужі.

Яка з собаки солонина, така й з зятя дитина.

Як з собаки нема солонини, так і зять не стане за рідну дитину.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зять — зять іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. зять — [з'ат'] -т'а, ор. -теим, м. (на) -теив'і/-т'у, мн. -т'і, -т'іў два з'ат'і Орфоепічний словник української мови
  3. зять — -я, ч. 1》 Чоловік дочки. 2》 Сестрин чоловік. 3》 Чоловік зовиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зять — Зять, зя́тя, зя́теві, зя́тем, зя́тю! зяті́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зять — ЗЯТЬ, я, ч. 1. Чоловік дочки. До своєї дочки Горпуші прийняв [Сучок] собі у прийми зятя (Гр., II, 1963, 313); Цілий тиждень Микола запивав своє гірке бурлацтво і приходив додому п’яний. Дочка й зять зглядались між собою й мусили мовчати (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. зять — Зять, -тя м. Зять. Хвали, мати, того зятя, що я полюбила. Мет. 72. ум. зя́тенько, зя́течок. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість. Грин. III. 485. Словник української мови Грінченка