категорія

Катего́рія, -рії, -рією; -го́рії, -рій

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. категорія — катего́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. категорія — Різновид, розряд, ранґ|а|, група, кляса <�клас>, тип, вид, рід, ґатунок, сорт, сімейство, родина, сім'я, масть. Словник синонімів Караванського
  3. категорія — [катеигор'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. категорія — -ї, ж. 1》 філос. Основне логічне поняття, що відбиває найзагальніші закономірні зв'язки й відношення, які існують у реальній дійсності. Категорія часу. Категорія причини. 2》 наук. Родове поняття, що означає розряд предметів, явищ і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. категорія — Гатунок, відміна, поділ, виділ, див. рід, розряд, сорт, різновид Словник чужослів Павло Штепа
  6. категорія — КАТЕГО́РІЯ, ї, ж. 1. філос. Основне логічне поняття, що відбиває найзагальніші закономірні зв'язки й відношення, які існують у реальній дійсності. Словник української мови у 20 томах
  7. категорія — катего́рія (від грец. κατηγορία – обвинувачення; ознака) 1. філософ. Загальне поняття, яке відображає універсальні властивості і відношення об’єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. категорія — Філософське поняття, яке означає: форми визначення буття самого по собі (Арістотель); апріорні поняття чистого розуму, які упорядковують досвід (к. інтелекту — І. Канта) Універсальний словник-енциклопедія
  9. категорія — КАТЕГО́РІЯ, ї, ж. 1. філос. Основне логічне поняття, що відбиває найзагальніші закономірні зв’язки й відношення, які існують у реальній дійсності. Словник української мови в 11 томах
  10. категорія — рос. категория розряд, порядкове місце, що визначає професійний рівень працівників або якість товарів. Eкономічна енциклопедія