квоктати

Квокта́ти, квокчу́, кво́кчеш, -кчуть

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квоктати — квокта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. квоктати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  3. квоктати — квокчу, квокчеш, недок. 1》 Видавати звуки "квок-квок" (про курей та деяких інших птахів). || перен., розм. Видавати звуки, схожі на "квок-квок". 2》 перен., ірон., розм. Нерозбірливо промовляти, воркотати, бурчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. квоктати — КВОКТА́ТИ, окчу́, о́кчеш, недок. 1. Видавати звуки квок-квок (про курей та деяких інших птахів). Під тином Півень, біля хати, Знічев'я смітник розгрібав І квокчучи там дещицю клював (Л. Глібов); Квокчуть між кущами дрозди (М. Словник української мови у 20 томах
  5. квоктати — КВОКТА́ТИ, квокчу́, кво́кчеш, недок. 1. Видавати звуки квок-квок (про курей та деяких інших птахів). Під тином Півень, біля хати, Знічев’я смітник розгрібав І квокчучи там дещицю клював (Гл., Вибр., 1951, 102); Квочка квоктала десь поблизу (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. квоктати — Квокта́ти, -кчу́, -чеш гл. 1) Клохтать (о насѣдкѣ). 2) Квакать глухо (о лягушкѣ). Тілько квокче усе жаба здорова. 3) Постоянно охать, стонать, жалуясь на болѣзнь, несчастье и пр. (о человѣкѣ). Словник української мови Грінченка