квоктати
КВОКТА́ТИ, квокчу́, кво́кчеш, недок.
1. Видавати звуки квок-квок (про курей та деяких інших птахів).
Під тином Півень, біля хати, Знічев’я смітник розгрібав І квокчучи там дещицю клював (Гл., Вибр., 1951, 102);
Квочка квоктала десь поблизу (Коцюб., II, 1955, 217);
Стрибають, циркають і квокчуть між кущами Дрозди (Рильський, Поеми, 1957, 221);
// перен., розм. Видавати звуки, схожі на квок-квок.
Налапавши білих,— раптово кидались на них, і тоді в степах довго квоктали кулемети, важко кашляли гармати та в’їдливо цінькали кулі (Епік, Тв., 1958, 377).
2. перен., ірон., розм. Нерозбірно говорити, воркотати, бурчати.
Біля Луківни ляскотіла лише Крихточка та журно квоктала Килина Макарівна (Баш, Надія, 1960, 123);
Я йду тинятися скверами, прислухаюся, як огрядні.. мами квокчуть коло дітвори (Кол., На фронті.., 1959, 21).
Значення в інших словниках
- квоктати — квокта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- квоктати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- квоктати — квокчу, квокчеш, недок. 1》 Видавати звуки "квок-квок" (про курей та деяких інших птахів). || перен., розм. Видавати звуки, схожі на "квок-квок". 2》 перен., ірон., розм. Нерозбірливо промовляти, воркотати, бурчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квоктати — КВОКТА́ТИ, окчу́, о́кчеш, недок. 1. Видавати звуки квок-квок (про курей та деяких інших птахів). Під тином Півень, біля хати, Знічев'я смітник розгрібав І квокчучи там дещицю клював (Л. Глібов); Квокчуть між кущами дрозди (М. Словник української мови у 20 томах
- квоктати — Квокта́ти, квокчу́, кво́кчеш, -кчуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- квоктати — Квокта́ти, -кчу́, -чеш гл. 1) Клохтать (о насѣдкѣ). 2) Квакать глухо (о лягушкѣ). Тілько квокче усе жаба здорова. 3) Постоянно охать, стонать, жалуясь на болѣзнь, несчастье и пр. (о человѣкѣ). Словник української мови Грінченка