квоктати
квокта́ти
квокчу, квокчеш, недок.
1》 Видавати звуки "квок-квок" (про курей та деяких інших птахів).
|| перен., розм. Видавати звуки, схожі на "квок-квок".
2》 перен., ірон., розм. Нерозбірливо промовляти, воркотати, бурчати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- квоктати — квокта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- квоктати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- квоктати — КВОКТА́ТИ, окчу́, о́кчеш, недок. 1. Видавати звуки квок-квок (про курей та деяких інших птахів). Під тином Півень, біля хати, Знічев'я смітник розгрібав І квокчучи там дещицю клював (Л. Глібов); Квокчуть між кущами дрозди (М. Словник української мови у 20 томах
- квоктати — Квокта́ти, квокчу́, кво́кчеш, -кчуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- квоктати — КВОКТА́ТИ, квокчу́, кво́кчеш, недок. 1. Видавати звуки квок-квок (про курей та деяких інших птахів). Під тином Півень, біля хати, Знічев’я смітник розгрібав І квокчучи там дещицю клював (Гл., Вибр., 1951, 102); Квочка квоктала десь поблизу (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- квоктати — Квокта́ти, -кчу́, -чеш гл. 1) Клохтать (о насѣдкѣ). 2) Квакать глухо (о лягушкѣ). Тілько квокче усе жаба здорова. 3) Постоянно охать, стонать, жалуясь на болѣзнь, несчастье и пр. (о человѣкѣ). Словник української мови Грінченка