комар

Значення в інших словниках

1. комар — кома́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. комар — [комар] -ара, м. (на) -ар'і/-аров'і, кл. -ареи, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -арам Орфоепічний словник української мови
3. комар — -а, ч. Двокрила кровососна комаха з тонким довгастим тільцем і хоботком. Малярійний комар. Кровососні комарі — двокрилі комахи родини Culicidae, самки яких є переносниками інфекційних захворювань людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. комар — КОМА́Р, а́, ч. Кровосисна комаха ряду двокрилих із тонким довгастим тільцем і хоботком. Кусає комар до пори (Номис); – Ой, чи хутко ви там?... Словник української мови у 20 томах
5. комар — Комар з дуба паде, тай ще спочиває. Жартівливо припрошуючи гостя посидіти. Комар не паде, а злітає. Комар і цареві на носі грає. І багачеві треба сказати свою правду. Тільки сала на нім, що на комарі цілім. Дуже марний. Приповідки або українсько-народня філософія
6. КОМАР — • "КОМАР" - назва сатир.-гумор. ілюстрованих журналів, які виходили у Львові на початку та в 30-х роках 20 століття. 1) 1900 — 16, двічі на місяць. Перший видавець і редактор — І. Кунцевич. Надр. твори К. Устияновича, І. Франка, М. Павлика... Українська літературна енциклопедія
7. комар — (і) кома́р но́са не підто́чить. Не буде до чого причепитися, прискіпатися. — Я з своїм активом зроблю все так, що комар носа не підточить (В. Речмедін); — Не в тім питання, що з ним (Давидом) зробити, а як зробити? Щоб і комар носа не підточив (А. Фразеологічний словник української мови
8. комар — КОМА́Р, а́, ч. Двокрила кровоссальна комаха з тонким довгастим тільцем і хоботком. Кусає комар до пори (Номис, 1864, № 7770); — Ой, чи хутко ви там? Тут комарі заїдають,— протягла немов заспаним голосом Зоня (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах