комуна

Значення в інших словниках

1. комуна — Комунальне управління [I] Словник з творів Івана Франка
2. комуна — кому́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. комуна — (колгосп) колектив, артіль; ІР. комунізм, комуністичний лад; ІСТ. громада <�у Франції>. Словник синонімів Караванського
4. комуна — -и, ж. 1》 За середньовіччя в Західній Європі – міська громада, що домоглася незалежності від феодала і права на самоврядування. 2》 Адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління у Франції, Бельгії та деяких інших країнах... Великий тлумачний словник сучасної мови
5. комуна — Кошара, див. фаланга Словник чужослів Павло Штепа
6. комуна — КОМУ́НА, и, ж. 1. Колектив осіб, що об'єдналися для спільного життя на засадах спільності майна та праці; форма об'єднання такого колективу. Ще є двоє пожильців цього дому, але вони поїхали з возиком по свіжу траву для комуни – сьогодні їхня черга (В. Словник української мови у 20 томах
7. комуна — кому́на (франц. commune – община, від лат. communis – спільний) 1. За середньовіччя в Західній Європі міська громада, що домоглася незалежності від феодала і права на самоврядування. 2. В період Французької буржуазної революції кінця 18 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
8. комуна — КОМУ́НА, и, ж. 1. Колектив осіб, що об’єдналися для спільного життя на засадах спільності майна та праці. 2. Форма сільськогосподарського кооперування, при якій усуспільнюються всі засоби виробництва... Словник української мови в 11 томах