комуна

КОМУ́НА, и, ж.

1. Колектив осіб, що об'єдналися для спільного життя на засадах спільності майна та праці; форма об'єднання такого колективу.

Ще є двоє пожильців цього дому, але вони поїхали з возиком по свіжу траву для комуни – сьогодні їхня черга (В. Винниченко);

Робітники гідрометричної станції що два місяці навідувались до Іркутська за своїм пайком, а, привізши його сюди, здавали в комуну – своїй куховарці (М. Трублаїні);

Живем комуною, працюєм (П. Тичина);

Юра подумав, подумав і згодився. Почали жити одною комуною (М. Бажан);

Якось я прийшов трохи пiзнiше i застав комуну, роздiлену на два табори (Р. Андріяшик);

// Дитяча установа, організована на засадах спільної праці та суспільно-корисної діяльності вихованців.

В спустілих будинках маєтку цієї весни .. було влаштовано дитячу комуну для безпритульних сиріт (О. Гончар);

29 грудня 1927 р. у селищі Новий Харків для боротьби з дитячою безпритульністю було створено дитячу трудову комуну, яку згодом очолив А. Макаренко (з наук.-попул. літ.).

2. іст. Форма сільськогосподарського кооперування, при якій усуспільнювалися всі засоби виробництва, а споживання та побутове обслуговування здійснювалися на громадських засадах.

[Максим:] Та батько ж .. такий, що й зараз у комуну, мати не хочуть. [Мотронька:] Не хоче, й не треба! Тебе й без землі .. комуна прийме (М. Куліш);

Були ми навіть у першій комуні, де хлібороби .. в поля виїжджають із зброєю (М. Стельмах);

Значна увага в Радянському Союзі у 20-ті роки ХХ ст. приділялася організації радгоспів, сільськогосподарських комун, артілей, товариств із спільного оброблення землі (з наук. літ.).

3. іст. За середньовіччя в Західній Європі – міська громада, що домоглася незалежності від феодала й права на самоврядування.

Перші комуни постали в Північній Італії в XI ст., коли мешканці міст, скориставшись боротьбою між папами й імператорами, проголошували своє самоврядування (з наук.-попул. літ.);

Найважливіший здобуток комун – досягнення особистої незалежності їх мешканців (із журн.).

4. Адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління у Франції, Бельгії й деяких інших країнах; поселення міського чи сільського типу.

Як найменша адміністративна одиниця Бельгії комуна має свої органи самоврядування (з наук.-попул. літ.);

Кожна комуна у Франції має мера й муніципальну раду (з навч. літ.);

Сучасні комуни в Бельгії були започатковані 1795 року, під час її перебування під владою Франції (із журн.).

5. розм. Те саме, що комуні́зм 2.

Ліхтарі, немов янтарні сльози, розливають золото руде, І кричать у вікна паровози, що Комуна близько, вже іде (В. Сосюра);

Микола Васильович, по-юнацькому розійшовшись, давав собі волю, з його пісень ми дізнались і про небачений той паровоз, що вперед, у комуну, летить, і про те озеречко, де плавало відеречко (О. Гончар).

(1) Пари́зька кому́на – перша пролетарська революція, а також перший робітничий уряд, який проіснував у Парижі з березня до травня 1871 року.

Хіба не можна “помарити в минулих віках” і взятись за вивчення днів Паризької комуни або Великої Французької революції? Хіба не можна про них писати твору? (М. Хвильовий);

У галасі мені хтось показав Край столу місце і значущо мовив: Тут за часів Паризької комуни Промову виголосив Клемансо (М. Рильський).