комуна
КОМУ́НА, и, ж.
1. Колектив осіб, що об’єдналися для спільного життя на засадах спільності майна та праці.
2. Форма сільськогосподарського кооперування, при якій усуспільнюються всі засоби виробництва, а споживання та побутове обслуговування здійснюються на громадських засадах.
Перші комуни на Україні, а також радгоспи показували селянам переваги великих господарств над дрібними і сприяли здійсненню суцільної колективізації (Іст. УРСР, II, 1957, 368);
[Максим:] Та батько ж.. такий, що й зараз у комуну, мати не хочуть, [Мотронька:] Не хоче, й не треба! Тебе й без землі.. комуна прийме (М. Куліш, П’єси, 1960, 73).
3. розм. Те саме, що комуні́зм 1.
З комуністичного зернятка має вирости пишна нива, з паростків нового життя забуяти всесвітня комуна (Еллан, II, 1958, 277);
Ленінським сяйвом осяяна. Йде у комуну держава (Воронько, Поезії, 1950, 101).
∆ Пари́зька кому́на:
а) революційний уряд повсталих трудящих мас у Парижі в 1871 р.;
б) революція 18.III 1871 р.;
в) період диктатури пролетаріату, встановленої після перемоги цієї революції.
У галасі мені хтось показав Край столу місце і значущо мовив: Тут за часів Паризької комуни Промову виголосив Клемансо (Рильський, III, 1961, 265).
4. Адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління у Франції, Бельгії й деяких інших країнах; поселення міського чи сільського типу.
5. За середньовіччя в Західній Європі — міська громада, що домоглася незалежності від феодала й права на самоврядування.
Міста, що звільнилися від влади сеньйорів, у Франції називались комунами (Іст. середніх віків, 1955, 68).
Значення в інших словниках
- комуна — Комунальне управління [I] Словник з творів Івана Франка
- комуна — кому́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- комуна — (колгосп) колектив, артіль; ІР. комунізм, комуністичний лад; ІСТ. громада <�у Франції>. Словник синонімів Караванського
- комуна — -и, ж. 1》 За середньовіччя в Західній Європі – міська громада, що домоглася незалежності від феодала і права на самоврядування. 2》 Адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління у Франції, Бельгії та деяких інших країнах... Великий тлумачний словник сучасної мови
- комуна — Кошара, див. фаланга Словник чужослів Павло Штепа
- комуна — КОМУ́НА, и, ж. 1. Колектив осіб, що об'єдналися для спільного життя на засадах спільності майна та праці; форма об'єднання такого колективу. Ще є двоє пожильців цього дому, але вони поїхали з возиком по свіжу траву для комуни – сьогодні їхня черга (В. Словник української мови у 20 томах
- комуна — кому́на (франц. commune – община, від лат. communis – спільний) 1. За середньовіччя в Західній Європі міська громада, що домоглася незалежності від феодала і права на самоврядування. 2. В період Французької буржуазної революції кінця 18 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
- комуна — Кому́на, -ни; -му́ни, -му́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)