1. Словник іншомовних слів Мельничука

комуна

кому́на

(франц. commune – община, від лат. communis – спільний)

1. За середньовіччя в Західній Європі міська громада, що домоглася незалежності від феодала і права на самоврядування.

2. В період Французької буржуазної революції кінця 18 ст. – муніципальне самоврядування в Парижі та інших містах.

3. Паризька К. 1871 р. – революційний уряд французького робітничого класу.

4. Нижча адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління у Франції, Бельгії та деяких інших державах.

5. Одна з форм сільськогосподарського виробничого кооперування.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комуна — Комунальне управління [I] Словник з творів Івана Франка
  2. комуна — кому́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. комуна — (колгосп) колектив, артіль; ІР. комунізм, комуністичний лад; ІСТ. громада <�у Франції>. Словник синонімів Караванського
  4. комуна — -и, ж. 1》 За середньовіччя в Західній Європі – міська громада, що домоглася незалежності від феодала і права на самоврядування. 2》 Адміністративно-територіальна одиниця місцевого управління у Франції, Бельгії та деяких інших країнах... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. комуна — Кошара, див. фаланга Словник чужослів Павло Штепа
  6. комуна — КОМУ́НА, и, ж. 1. Колектив осіб, що об'єдналися для спільного життя на засадах спільності майна та праці; форма об'єднання такого колективу. Ще є двоє пожильців цього дому, але вони поїхали з возиком по свіжу траву для комуни – сьогодні їхня черга (В. Словник української мови у 20 томах
  7. комуна — Кому́на, -ни; -му́ни, -му́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. комуна — КОМУ́НА, и, ж. 1. Колектив осіб, що об’єдналися для спільного життя на засадах спільності майна та праці. 2. Форма сільськогосподарського кооперування, при якій усуспільнюються всі засоби виробництва... Словник української мови в 11 томах