констатування

Значення в інших словниках

1. констатування — констатува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. констатування — -я, с. Дія за знач. констатувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. констатування — КОНСТАТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. констатува́ти; констатація. Всі в нас кажуть, що зле жити у нашому світі, а як же воно має бути ліпше, коли всі задовольняються констатуванням того факту, і то тільки в приватних розмовах (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
4. констатування — КОНСТАТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. констатува́ти. Всі в нас кажуть, що зле жити у нашому світі, а як же воно має бути ліпше, коли всі задовольняються констатуванням того факту, і то тільки в приватних розмовах (Л. Укр., V, 1956, 67). Словник української мови в 11 томах