1. Орфографічний словник української мови

констатування

констатува́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. констатування — -я, с. Дія за знач. констатувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. констатування — КОНСТАТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. констатува́ти; констатація. Всі в нас кажуть, що зле жити у нашому світі, а як же воно має бути ліпше, коли всі задовольняються констатуванням того факту, і то тільки в приватних розмовах (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  3. констатування — Констатува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. констатування — КОНСТАТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. констатува́ти. Всі в нас кажуть, що зле жити у нашому світі, а як же воно має бути ліпше, коли всі задовольняються констатуванням того факту, і то тільки в приватних розмовах (Л. Укр., V, 1956, 67). Словник української мови в 11 томах