констатування
КОНСТАТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. констатува́ти.
Всі в нас кажуть, що зле жити у нашому світі, а як же воно має бути ліпше, коли всі задовольняються констатуванням того факту, і то тільки в приватних розмовах (Л. Укр., V, 1956, 67).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- констатування — констатува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- констатування — -я, с. Дія за знач. констатувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- констатування — КОНСТАТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. констатува́ти; констатація. Всі в нас кажуть, що зле жити у нашому світі, а як же воно має бути ліпше, коли всі задовольняються констатуванням того факту, і то тільки в приватних розмовах (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- констатування — Констатува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)