маркіз

Значення в інших словниках

1. маркіз — маркі́з іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. маркіз — -а, ч. 1》 У середньовічній Франції та Італії – великий феодал, який за становою ієрархією знаходився між герцогом і графом. 2》 У деяких країнах Західної Європи – дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. 3》 іст. Те саме, що маркграф. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. маркіз — МАРКІ́З, а, ч. 1. У деяких країнах Західної Європи – дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Т. Словник української мови у 20 томах
4. маркіз — маркі́з (франц. marquis) спадковий дворянський титул у деяких країнах Західної Європи. Словник іншомовних слів Мельничука
5. маркіз — МАРКІ́З, а, ч. 1. У деяких країнах Західної Європи — дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Шевч. Словник української мови в 11 томах