маркіз

МАРКІ́З, а, ч.

1. У деяких країнах Західної Європи – дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул.

Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Т. Шевченко);

До Лізи підходить Амедей Фінке.., вдягнений в чудовий костюм маркіза XVIII сторіччя, в напудреній перуці, з шпагою на стегні (І. Кочерга);

Ще на минулому тижні Ернан казав мені, що після смерті старого маркіза Філіп стане фактичним правителем Ґаллії (О. Авраменко, В. Авраменко).

2. іст. Те саме, що маркгра́ф.

Допоможіть лиш покінчить з маркізом, Порадьте засіб, як його збезчестить (В. Пащенко, пер. з фр. епосу “Пісня про Роланда”).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маркіз — маркі́з іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. маркіз — -а, ч. 1》 У середньовічній Франції та Італії – великий феодал, який за становою ієрархією знаходився між герцогом і графом. 2》 У деяких країнах Західної Європи – дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. 3》 іст. Те саме, що маркграф. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. маркіз — маркі́з (франц. marquis) спадковий дворянський титул у деяких країнах Західної Європи. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. маркіз — Маркі́з, -за; -кі́зи, -кі́зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. маркіз — МАРКІ́З, а, ч. 1. У деяких країнах Західної Європи — дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Шевч. Словник української мови в 11 томах