маркіза

МАРКІ́ЗА¹, и, ж.

Дружина або дочка маркіза.

Одна висока особа видала заміж старшу маркізу за генерала німця Турмана, котрий достав пишні руїни. Генерал прожив недовго і вмер, зоставивши маркізу удовою (І. Нечуй-Левицький);

Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу (Л. Костенко);

Вона ніби відчула потреби й вагання прекрасних та самотніх жінок світу: від середньовічних маркіз, закутих у панцирі корсетів та комплексів, нав'язаних етикетом, – до своїх клієнток (І. Роздобудько).

МАРКІ́ЗА², и, ж.

Легкий (переважно з цупкої тканини) дашок над вікном або балконом для захисту від сонця.

Маркізи на вікна здатні створити особливу атмосферу, затишок і оригінальний стиль (з мови реклами).

МАРКІ́ЗА³, и, ж., спец.

Форма овального ограновування алмаза.

Діаманту маркіза слід мати співвідношення фацетов 2:1 (з навч. літ.);

// Перстень з камінням, уставленим у овальну оправу.

Перстень маркіза – дуже яскрава й ефектна прикраса (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маркіза — маркі́за 1 іменник жіночого роду, істота дружина або дочка маркіза маркі́за 2 іменник жіночого роду дашок над балконом Орфографічний словник української мови
  2. маркіза — Маркі́за, -зи; -кі́зи, -кі́з Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. маркіза — I -и, ж. Дружина або дочка маркіза. II -и, ж. Легкий матер'яний дашок над вікном чи балконом для захисту від сонця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. маркіза — (фр. — особлива) Легкий дашок над ґанком, вітриною, вікном із зовнішнього боку споруди. Часто виконувався з щільної тканини. 2. Тканина або гардина на шнурках, що збирається хвилеподібними зморшками у приміщенні. Архітектура і монументальне мистецтво