1. Орфографічний словник української мови

маркіз

маркі́з

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маркіз — -а, ч. 1》 У середньовічній Франції та Італії – великий феодал, який за становою ієрархією знаходився між герцогом і графом. 2》 У деяких країнах Західної Європи – дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. 3》 іст. Те саме, що маркграф. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. маркіз — МАРКІ́З, а, ч. 1. У деяких країнах Західної Європи – дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Т. Словник української мови у 20 томах
  3. маркіз — маркі́з (франц. marquis) спадковий дворянський титул у деяких країнах Західної Європи. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. маркіз — Маркі́з, -за; -кі́зи, -кі́зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. маркіз — МАРКІ́З, а, ч. 1. У деяких країнах Західної Європи — дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Шевч. Словник української мови в 11 томах