маркіз
МАРКІ́З, а, ч.
1. У деяких країнах Західної Європи — дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул.
Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Шевч., II, 1953, 159);
До Лізи підходить Амедей Фінке.., вдягнений в чудовий костюм маркіза XVIII сторіччя, в напудреній перуці, з шпагою на стегні (Коч., II, 1956, 175).
2. іст. Те саме, що маркгра́ф.
МАРКІ́ЗА², и, ж. Легкий матер’яний дашок над вікном або балконом для захисту від сонця.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маркіз — маркі́з іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- маркіз — -а, ч. 1》 У середньовічній Франції та Італії – великий феодал, який за становою ієрархією знаходився між герцогом і графом. 2》 У деяких країнах Західної Європи – дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. 3》 іст. Те саме, що маркграф. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маркіз — МАРКІ́З, а, ч. 1. У деяких країнах Західної Європи – дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Т. Словник української мови у 20 томах
- маркіз — маркі́з (франц. marquis) спадковий дворянський титул у деяких країнах Західної Європи. Словник іншомовних слів Мельничука
- маркіз — Маркі́з, -за; -кі́зи, -кі́зів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)