міньма

Міньма́, присл.

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міньма — присл., зах. Обмінюючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. міньма — Міньма нар. Мѣняясь, въ обмѣнъ. Я єму дав тато міньма. Вх. Зн. 36. Словник української мови Грінченка