навпіл

Значення в інших словниках

1. навпіл — на́впі́л прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. навпіл — пр., надвоє, наполовину, пополовині, пів-на-пів, р. вполовину, впіл. Словник синонімів Караванського
3. навпіл — присл. 1》 На дві приблизно рівні частини; пополам. || Порівну, в однаковій кількості. 2》 з чим. Пополам з чим-небудь; з домішкою чогось; наполовину. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. навпіл — НА́ВПІ́Л, присл. 1. На дві приблизно рівні частини; пополам. Часом здавалося, що вона [душа] або розчахнеться навпіл, або людина мусить збожеволіти (І. Багряний); Місто лежало більше внизу між двома похилими горами, поділене навпіл вузенькою річкою (Д. Словник української мови у 20 томах
5. навпіл — душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити?... Фразеологічний словник української мови
6. навпіл — НА́ВПІ́Л (на дві приблизно рівні частини), НА́ДВО́Є, ПОПОЛОВИ́НІ, ПОПОЛА́М, НАПОПОЛА́М розм. Одна (зморшка) розкраювала навпіл лоба, а друга ділила на дві півкульки підборіддя (П. Словник синонімів української мови
7. навпіл — НА́ВПІ́Л, присл. 1. На дві приблизно рівні частини; пополам. Тарас вийняв свіжий огірочок, розломив навпіл, пригостив і Льошку (Мокр., Острів.., 1961, 58); Місто лежало більше внизу між двома похилими горами, поділене навпіл вузенькою річкою (Ткач, Черг. Словник української мови в 11 томах
8. навпіл — Навпіл нар. Пополамъ. Словник української мови Грінченка