1. Словник української мови в 11 томах

навпіл

НА́ВПІ́Л, присл.

1. На дві приблизно рівні частини; пополам.

Тарас вийняв свіжий огірочок, розломив навпіл, пригостив і Льошку (Мокр., Острів.., 1961, 58);

Місто лежало більше внизу між двома похилими горами, поділене навпіл вузенькою річкою (Ткач, Черг. завдання, 1951, 131);

// Порівну, в однаковій кількості.

Вони ділили й ділять все навпіл. Все, що буває на солдатській службі (Дмит., Вітчизна, 1948, 116).

◊ Згина́тися (зігну́тися) на́впіл — дуже згинатися (про поставу людини);

Се́рце рве́ться (розрива́ється) на́впіл у кого — хто-небудь дуже переживає, тяжко страждає.

І серце в нього рветься навпіл. І мислі його — полова (Перв., З глибини, 1956, 331).

2. з чим. Пополам з чим-небудь; з домішкою чогось; наполовину.

На бурому, навпіл з пашею, снопі полуднує Мокрина Карпець (Стельмах, На .. землі, 1949, 55);

Хліб! Який це хліб? Тамара вкусила і виплюнула. Сухий, колючий він, в’їдається в ясна. Придивилася — якесь борошно.. навпіл з тирсою (Хижняк, Тамара, 1959, 181).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навпіл — на́впі́л прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. навпіл — пр., надвоє, наполовину, пополовині, пів-на-пів, р. вполовину, впіл. Словник синонімів Караванського
  3. навпіл — присл. 1》 На дві приблизно рівні частини; пополам. || Порівну, в однаковій кількості. 2》 з чим. Пополам з чим-небудь; з домішкою чогось; наполовину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навпіл — НА́ВПІ́Л, присл. 1. На дві приблизно рівні частини; пополам. Часом здавалося, що вона [душа] або розчахнеться навпіл, або людина мусить збожеволіти (І. Багряний); Місто лежало більше внизу між двома похилими горами, поділене навпіл вузенькою річкою (Д. Словник української мови у 20 томах
  5. навпіл — душа́ (се́рце) розрива́ється (рве́ться) на́дво́є (навпі́л) у кого, чия (чиє) і без додатка. Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т. ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити?... Фразеологічний словник української мови
  6. навпіл — НА́ВПІ́Л (на дві приблизно рівні частини), НА́ДВО́Є, ПОПОЛОВИ́НІ, ПОПОЛА́М, НАПОПОЛА́М розм. Одна (зморшка) розкраювала навпіл лоба, а друга ділила на дві півкульки підборіддя (П. Словник синонімів української мови
  7. навпіл — На́впі́л, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. навпіл — Навпіл нар. Пополамъ. Словник української мови Грінченка