начисто

Значення в інших словниках

1. начисто — на́чисто прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. начисто — пр., (писати) набіло, остаточно; (тяти) все <�весь> як є, зовсім, геть чисто, дочиста, до решти, під корінь; (мити) якнайчистіше, чисто-пречисто. Словник синонімів Караванського
3. начисто — присл. 1》 Без помарок, виправлень, недоробок; набіло, остаточно. || Дуже чисто. 2》 розм. Зовсім, повністю; нічого не залишаючи. 3》 розм. Відверто, щиро, ні з чим не криючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. начисто — НА́ЧИСТО, присл. 1. Без помарок, виправлень, недоробок; набіло, остаточно. Марійка ще раз переглянула чернетку, переписала твір начисто (О. Словник української мови у 20 томах
5. начисто — ВІДВЕ́РТО (не хитруючи, не лицемірячи), ВІДКРИ́ТО, ЩИ́РО, ПРЯ́МО, ЧЕ́СНО, ЩИРОСЕ́РДНО, ВОЧЕВИ́ДЬ, НАВПРОСТЕ́ЦЬ (НАПРОСТЕ́ЦЬ), НАВПРЯМКИ́ (НАПРЯМКИ́), НАПРЯМЕ́ЦЬ розм., НА́ЧИСТО розм., НАЧИСТОТУ́ розм., НАВПРОШКИ́ розм., В ЛОБ розм. Словник синонімів української мови
6. начисто — НА́ЧИСТО, присл. 1. Без помарок, виправлень, недоробок; набіло, остаточно. Марійка ще раз переглянула чернетку, переписала твір начисто (Донч., V, 1957, 546); Учитель вказує також, що фрезерувати контур деталі за один прохід начисто не можна (Метод. викл. Словник української мови в 11 томах
7. начисто — На́чисто нар. Совершенно, вполнѣ. От буде снідання начисто гетьманське! Шевч. 318. Словник української мови Грінченка