начисто

ВІДВЕ́РТО (не хитруючи, не лицемірячи), ВІДКРИ́ТО, ЩИ́РО, ПРЯ́МО, ЧЕ́СНО, ЩИРОСЕ́РДНО, ВОЧЕВИ́ДЬ, НАВПРОСТЕ́ЦЬ (НАПРОСТЕ́ЦЬ), НАВПРЯМКИ́ (НАПРЯМКИ́), НАПРЯМЕ́ЦЬ розм., НА́ЧИСТО розм., НАЧИСТОТУ́ розм., НАВПРОШКИ́ розм., В ЛОБ розм. — Коли вже почали, то давайте й далі говорити відверто (Є. Гуцало); Правило в нас таке: виходь ось тут на лінійці і перед лицем товариства відкрито говори (О. Гончар); — Ти знаєш, Оксано, що я тебе любив щиро і тепер ще люблю (Г. Квітка-Основ'яненко); Треба їм викласти все прямо, не кривлячи душею (В. Собко); Він чесно йшов дорогою життя (І. Гончаренко); Щиросердно розповіла йому все про себе (О. Гончар); Юрба порушила мовчання й вочевидь підтримала Левка Тритуза (Г. Епік); Дорош.. вирішив повести із Сергієм розмову.. навпростець (Григорій Тютюнник); (Приблуда:) Скажу вам напрямки, що ви мені дуже вподобались (М. Кропивницький); Не дати говорити зараз — тільки народ збаламутити: такого самі вигадають, що гірш за всяку правду. Отож і вирішив Цигуля йти напрямець. — Кажи, Гордію. Що вже не є, гарні чи недобрі вісті — розповідай (А. Головко); (Зінченко:) Ну, розказуй все начистоту (О. Корнійчук); Те, що він викладає думки трохи по-газетному, "в лоб", не заперечує їх безсумнівної щирості (І. Муратов).

НА́ЧИСТО (без виправлень, в остаточному варіанті — писати і т. ін.), НА́БІЛО. Марійка ще раз переглянула чернетку, переписала твір начисто (О. Донченко); До неділі лишився один день, а стінгазета ще й не почата набіло (А. Головко).

ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм., ЧИ́СТО розм., НА́ЧИСТО розм. (нічого не залишаючи). (Бережний:) Словом — одне нам тільки зовсім ясно, Гордію, що наш договір поки що цілком виправдовує себе (Є. Кротевич); — Я своє відсидів, — хрипкувато мовив Мусій. — Свою вину спокутував повністю (Є. Гуцало); Темрява створювала враження абсолютно здичавілої пустелі (М. Трублаїні); Качковська пішла спати, зовсім заспокоєна про долю своєї небоги (Леся Українка); Бугай ходив навколо нього пританцьовуючи. Зробивши кілька таких кругів, він цілковито присмирнів, і Павло спокійно відвів його до волярні (Григорій Тютюнник); Ніна.. думала, що хлопець остаточно виправився (О. Донченко); — Не помру я, Яремо, доки сповна не сплачу панам за їхні здирства (П. Кочура); Гостійці своїй я сказувала те, об чім вона питала мене, що вже нас не зовсім, справді, ведмеді з'їли, не поспіль же нас, справді, й простота посягає... (Марко Вовчок); Тільки ж вони непустили нас від себе, поки я притьмом не одужав (Д. Мордовець); А клуню вже всю геть обійняло полум'ям (А. Головко); Чобітки, плахти, намисто, — Все однакове геть-чисто! (Л. Первомайський); Кругом щаслива ти людина: Не залякаєшся грози (П. Грабовський); Наскрізь гуманний, чоловічний — Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто "в поті чола" добуває хліб не тільки собі, але й другим (М. Коцюбинський); Ти згинув, але твоя кров Натхнула до брата любов — І в серце, прибите згола, Відвагу і силу влила (М. Старицький); Вони поїли все дощенту (М. Коцюбинський); Від самого спуску і до церкви — третини села як не було; вигоріло дотла (О. Довженко); Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать, Усе, що треба, що й не треба (Т. Шевченко); — Ну й чоботи... чисто потрухли... (А. Тесленко); Всі п'ять пальців правої Дмитрової руки були начисто відрубані (В. Козаченко).