овечий

Значення в інших словниках

1. овечий — ове́чий прикметник Орфографічний словник української мови
2. овечий — -а, -е. 1》 Прикм. до вівця. || Який складається з овець. || Вигот. зі шкіри, вовни, молока і т. ін. овець. 2》 Такий, як у вівці. || перен. Дуже покірливий, слухняний. || перен. Обмежений, недалекий (про розум). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. овечий — ОВЕ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вівця́. Відоллються [віділлються] вовку овечі слізки (Номис); У повітрі тихо-тихо, курява стовпом стоїть і не розходиться. Словник української мови у 20 томах
4. овечий — вовк в ове́чій шку́рі. Лицемірна людина, яка під маскою доброзичливості приховує злі наміри. (Юліан:) Ти (Кузьма) мусиш буть богобоязним, тихим і смирним, як ягня, щоб не довідавсь хто, що ми вовки в овечій шкурі (І. Карпенко-Карий). Фразеологічний словник української мови
5. овечий — ОБМЕ́ЖЕНИЙ (позбавлений широти світогляду, який не має великого розуму — про людину, її здібності, інтереси), НЕДАЛЕ́КИЙ, ВУЗЬКИ́Й, ОБМЕЖО́ВАНИЙ заст.; ВУЗЬКОГЛЯ́ДНИЙ, ПРИМІТИ́ВНИЙ, ВУЗЬКОЛО́БИЙ зневажл., УБОГОДУ́ХИЙ поет. Словник синонімів української мови
6. овечий — ОВЕ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вівця́. Відоллються вовку овечі слізки (Номис, 1864, № 4099); У повітрі тихо-тихо, курява стовпом стоїть і не розходиться. Словник української мови в 11 томах
7. овечий — Овечий, -а, -е Овечій. Овеча натура. Шевч. Словник української мови Грінченка