1. Словник української мови у 20 томах

овечий

ОВЕ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до вівця́.

Відоллються [віділлються] вовку овечі слізки (Номис);

У повітрі тихо-тихо, курява стовпом стоїть і не розходиться. Там, у непрозорій кіптязі, чується бекання овече (Панас Мирний);

Глухо рокочуть копитця овечі За вапняками низької стіни (М. Бажан);

// Який складається з овець.

На вільний степ, як хмара з-поза хмари, Без ліку йшло овечої отари (Я. Щоголів);

// Вигот. зі шкіри, вовни, молока і т. ін. овець.

Повбирані в овечі кожухи, .. виглядали [монголи], мов медведі (І. Франко);

І на столі з'явився сир овечий (М. Рильський);

Тимко вносить з печери кирею з овечого сукна і застеляє нею рівно розкладений мох (В. Кучер).

2. Такий, як у вівці.

На майдан приходили [люди], як у церкву, скидали шапки, і очі у всіх ставали журними, овечими (Ю. Яновський);

// перен. Дуже покірливий, слухняний.

Кричите, що несете І душу і шкуру За отечество [вітчизну]!.. Їй-богу, Овеча натура (Т. Шевченко);

// перен. Обмежений, недалекий (про розум).

Стара Прохориха нетяма, нічого гаразд не розміркує своїм овечим розумом (І. Нечуй-Левицький).

◇ (1) Влі́зти в ове́чу шку́ру (д) див. надяга́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. овечий — ове́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. овечий — -а, -е. 1》 Прикм. до вівця. || Який складається з овець. || Вигот. зі шкіри, вовни, молока і т. ін. овець. 2》 Такий, як у вівці. || перен. Дуже покірливий, слухняний. || перен. Обмежений, недалекий (про розум). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. овечий — вовк в ове́чій шку́рі. Лицемірна людина, яка під маскою доброзичливості приховує злі наміри. (Юліан:) Ти (Кузьма) мусиш буть богобоязним, тихим і смирним, як ягня, щоб не довідавсь хто, що ми вовки в овечій шкурі (І. Карпенко-Карий). Фразеологічний словник української мови
  4. овечий — ОБМЕ́ЖЕНИЙ (позбавлений широти світогляду, який не має великого розуму — про людину, її здібності, інтереси), НЕДАЛЕ́КИЙ, ВУЗЬКИ́Й, ОБМЕЖО́ВАНИЙ заст.; ВУЗЬКОГЛЯ́ДНИЙ, ПРИМІТИ́ВНИЙ, ВУЗЬКОЛО́БИЙ зневажл., УБОГОДУ́ХИЙ поет. Словник синонімів української мови
  5. овечий — Ове́чий, -ча, -че; -чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. овечий — ОВЕ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вівця́. Відоллються вовку овечі слізки (Номис, 1864, № 4099); У повітрі тихо-тихо, курява стовпом стоїть і не розходиться. Словник української мови в 11 томах
  7. овечий — Овечий, -а, -е Овечій. Овеча натура. Шевч. Словник української мови Грінченка