овечий
вовк в ове́чій шку́рі. Лицемірна людина, яка під маскою доброзичливості приховує злі наміри. (Юліан:) Ти (Кузьма) мусиш буть богобоязним, тихим і смирним, як ягня, щоб не довідавсь хто, що ми вовки в овечій шкурі (І. Карпенко-Карий).
надяга́ти (надіва́ти, натяга́ти і т. ін.) / надягну́ти (наді́ти, надягти́, натягти́ і т. ін.) ове́чу шку́ру. Лицемірно приховувати під виглядом доброзичливості свої підступні наміри, дії. Вмів (дипломат) точити кігті гострі й хижі, Вмів овечу шкуру надягать, П’ять років підряд брехав в Парижі, Він, мовляв, за мир і благодать (А. Малишко); Сірі вовчики наділи овечу шкуру та такі тихі стали… (Панас Мирний). влі́зти в ове́чу шку́ру. — Коли б були (докази), ми трусонули б так ті губернії, що тільки пух!..— розкрився лише на мить і знову вліз в овечу шкуру слідчий (Василь Шевчук).
Значення в інших словниках
- овечий — ове́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- овечий — -а, -е. 1》 Прикм. до вівця. || Який складається з овець. || Вигот. зі шкіри, вовни, молока і т. ін. овець. 2》 Такий, як у вівці. || перен. Дуже покірливий, слухняний. || перен. Обмежений, недалекий (про розум). Великий тлумачний словник сучасної мови
- овечий — ОВЕ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вівця́. Відоллються [віділлються] вовку овечі слізки (Номис); У повітрі тихо-тихо, курява стовпом стоїть і не розходиться. Словник української мови у 20 томах
- овечий — ОБМЕ́ЖЕНИЙ (позбавлений широти світогляду, який не має великого розуму — про людину, її здібності, інтереси), НЕДАЛЕ́КИЙ, ВУЗЬКИ́Й, ОБМЕЖО́ВАНИЙ заст.; ВУЗЬКОГЛЯ́ДНИЙ, ПРИМІТИ́ВНИЙ, ВУЗЬКОЛО́БИЙ зневажл., УБОГОДУ́ХИЙ поет. Словник синонімів української мови
- овечий — Ове́чий, -ча, -че; -чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- овечий — ОВЕ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вівця́. Відоллються вовку овечі слізки (Номис, 1864, № 4099); У повітрі тихо-тихо, курява стовпом стоїть і не розходиться. Словник української мови в 11 томах
- овечий — Овечий, -а, -е Овечій. Овеча натура. Шевч. Словник української мови Грінченка