1. Словник української мови у 20 томах

овечина

ОВЕ́ЧИНА, и, ж., розм., рідко.

1. Овече м'ясо; баранина.

Вони не їдять курятини, гусятини, овечини, кабанятини, – нічого того не їдять (Сл. Б. Грінченка).

2. Овечий запах, дух; овечатина.

В кімнаті кожухи смачно запахли овечиною (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. овечина — ове́чина іменник жіночого роду м'ясо, запах рідко Орфографічний словник української мови
  2. овечина — -и, ж., розм., рідко. 1》 Овече м'ясо; баранина. 2》 Овечий запах, дух. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. овечина — ОВЕ́ЧИНА, и, ж., розм., рідко. 1. Овече м’ясо; баранина. Вони не їдять курятини, гусятини, овечини, кабанятини, — нічого того не їдять (Сл. Гр.). 2. Овечий запах, дух. В кімнаті кожухи смачно запахли овечиною (Чорн., Потік.., 1956, 60). Словник української мови в 11 томах
  4. овечина — Ове́чина, -ни ж. Овечье мясо. Вони не їдять курятини, гусятини, овечини, кабанятини, — нічого того не їдять. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка