овечина
ОВЕ́ЧИНА, и, ж., розм., рідко.
1. Овече м’ясо; баранина.
Вони не їдять курятини, гусятини, овечини, кабанятини, — нічого того не їдять (Сл. Гр.).
2. Овечий запах, дух.
В кімнаті кожухи смачно запахли овечиною (Чорн., Потік.., 1956, 60).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- овечина — ове́чина іменник жіночого роду м'ясо, запах рідко Орфографічний словник української мови
- овечина — -и, ж., розм., рідко. 1》 Овече м'ясо; баранина. 2》 Овечий запах, дух. Великий тлумачний словник сучасної мови
- овечина — ОВЕ́ЧИНА, и, ж., розм., рідко. 1. Овече м'ясо; баранина. Вони не їдять курятини, гусятини, овечини, кабанятини, – нічого того не їдять (Сл. Б. Грінченка). 2. Овечий запах, дух; овечатина. В кімнаті кожухи смачно запахли овечиною (С. Чорнобривець). Словник української мови у 20 томах
- овечина — Ове́чина, -ни ж. Овечье мясо. Вони не їдять курятини, гусятини, овечини, кабанятини, — нічого того не їдять. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка