1. Словник української мови в 11 томах

овечка

ОВЕ́ЧКА, и, ж.

1. Те саме, що вівця́.

Минули кілька хат. При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Кобр., Вибр., 1954, 153);

Точність у кожному русі, Вовну в мішки — і на склад! Зайде овечка в кожусі — Йде без кожуха назад! (С. Ол., Вибр., 1959, 144);

*У порівн. Громада збилася в купу, як овечки під дощ (Мирний, І, 1949, 304);

Отак стояв пан директор, похнюплений, худенький, невеличкий.. Смирний, як овечка (Март., Тв., 1954, 196).

2. перен., зневажл. Про покірливу, боязку людину.

Маріоара образилася. Вона довго мовчала, а тепер уже не хоче бути овечкою, не до того воно йдеться, щоб жінкам усе слухати чоловіків та жити їхнім розумом (Чаб., Балкан. весна, 1960, 372).

Прикида́тися (прики́нутися) ове́чкою — вдавати з себе сумирну або обмежену людину.

— Про яке милостивий пан злодійство говорить? — Не прикидайся, Левку, овечкою. Хто мої ліси обкрадає? (Стельмах, І, 1962, 97);

— А що пан тут робить? — прикинувся овечкою поляк. — Стою на посту, з якого ви ганебно втекли (Загреб., Європа 45, 1959, 248).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. овечка — ове́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. овечка — [овечка] -чкие, д. і м. -ец':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
  3. овечка — -и, ж. 1》 Те саме, що вівця. 2》 перен., зневажл. Про покірливу, боязку людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. овечка — 1. ягня, ягнятко, ягняточко, ярча, ярчук 2. це овечатко (мала) Словник чужослів Павло Штепа
  5. овечка — ОВЕ́ЧКА, и, ж. 1. Те саме, що вівця́. При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Н. Кобринська); Точність у кожному русі, Вовну в мішки – і на склад! Зайде овечка в кожусі – Йде без кожуха назад! (С. Олійник); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  6. овечка — Більше дасть вовни дурна овечка, як мудрий цап. Смирні люде більше дають користи, як мудрагелі. Ходить, як овечка, а буцкає, як баран. Про тихого, але завзятого чоловіка, що свого не подарує. Вовк прийшов у овечій шкурі. Коли лихий вдає із себе доброго. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. овечка — як облу́пленого, зі сл. зна́ти, зневажл. Дуже добре, до найменших дрібниць. Його всякий знає як облупленого (Укр. присл..); — Ви мене знаєте.— Як облупленого,— вставила бабуня (П. Фразеологічний словник української мови
  8. овечка — ВІВЦЯ́ (невелика свійська тварина; зневажл. про покірну, лякливу людину), ОВЕ́ЧКА, ЯГНИ́ЦЯ. Розбрелися, як вівці без пастуха (прислів'я); Там пасуться бережками овечки біленькі (коломийка); На базарах ми сир продавали і наші ягниці (М. Зеров). Словник синонімів української мови
  9. овечка — Ове́чка, -чки, -чці; -ве́чки, -ве́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. овечка — Овечка, -ки ж. 1) ум. отъ вівця. 2) Мокрица, Oniscus murarius. Вх. Лем. 441. Словник української мови Грінченка