1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

паплюжити

Паплю́жити, -лю́жу, -жиш, -жать; не паплю́ж, не -лю́жте

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паплюжити — паплю́жити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. паплюжити — Осоромлювати, ГАНЬБИТИ, виливати помиї на, топтати у порох <�болото>. Словник синонімів Караванського
  3. паплюжити — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  4. паплюжити — -жу, -жиш, недок., перех. Брутально, звичайно незаслужено лаяти або засуджувати; порочити, ганьбити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. паплюжити — ПАПЛЮ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., кого, що. Брутально, звичайно незаслужено лаяти або засуджувати; порочити, ганьбити. Жінка до мене: – Ти сякий, ти такий, ти затеряв [загубив] ґрунт, ти лайдаку, ти пияку, ну – паплюжить (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. паплюжити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  7. паплюжити — ПАПЛЮ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. Брутально, звичайно незаслужено лаяти або засуджувати; порочити, ганьбити. Жінка до мене: — Ти сякий, ти такий, ти затеряв [загубив] грунт, ти лайдаку, ти пияку, ну — паплюжить (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  8. паплюжити — Паплюжити, -жу, -жиш гл. Срамить, позорить кого (словами). Желех. Словник української мови Грінченка