пильнувати

Значення в інших словниках

1. пильнувати — пильнува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. пильнувати — (бути обачним) бути насторожі; дивитися [і прислухатися] обома (в обидва), розм.; мати себе (матися) на обережності (на бачності), діал. [Іван:] Одначе Маруся, мабуть, щось знає… Треба сьогодні бути насторожі! (Кропивницький, 1, 1958... Словник фразеологічних синонімів
3. пильнувати — Стерегти, доглядіти, охороняти, пантрувати, дивитися в чотири ока; (за ким) стежити, слідкувати, мати на оці; (кого) глядіти, піклуватися <�дбати> про, ходити коло; (ніч) не спати, не дрімати, чатувати, стояти на сторожі, не стуляти очей, ок. неспати. Словник синонімів Караванського
4. пильнувати — див. берегти; дивитися; стежити Словник синонімів Вусика
5. пильнувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех., від кого – чого і без додатка, також із сполучним сл. чи. Бути на сторожі, захищаючи кого-, що-небудь від нападів, ворожих дій і т. ін. || Несучи відповідальність, стерегти, доглядати що-небудь, охороняти щось. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. пильнувати — ПИЛЬНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. кого, що, від кого – чого і без дод., також із спол. чи. Бути на сторожі, захищаючи кого-, що-небудь від нападів, ворожих дій і т. ін. Словник української мови у 20 томах
7. пильнувати — З чого хліб їси, того й бережи. Свій обов'язок сповняй совісно, бо це твій щоденний хліб. Пильнуй свого носа, а не чужого проса. До чужого діла не мішайся, а свого пильнуй. Приповідки або українсько-народня філософія
8. пильнувати — ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
9. пильнувати — ПИЛЬНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех., від кого — чого і без додатка, також із спол. сл. чи. Бути на сторожі, захищаючи кого-, що-небудь від нападів, ворожих дій і т. ін. Словник української мови в 11 томах
10. пильнувати — Пильнува́ти, -ну́ю, -єш гл. 1) Заботиться, стараться, радѣть. Баба не пильнує паню очучати, тільки пильнувала пану отверати. Гол. І. 90. Взявшись за діло, пильнуй, щоб нічого не минуть — щоб свого дойти. МВ. Все пильнував неборак домівки. Г. Барв. 196. Словник української мови Грінченка