предикативний

Значення в інших словниках

1. предикативний — предикати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
2. предикативний — -а, -е, лінгв., лог. Стос. до предиката. || Який містить присудок. Предикативне сполучення. || Який є присудком або входить до складу присудка. Предикативний прислівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. предикативний — ПРЕДИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лог., лінгв. Стос. до предиката. Предикативні відношення – відношення, що встановлюються між присудком, і підметом, тобто між головними членами, які утворюють структурне ядро двоскладного речення (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
4. предикативний — ПРЕДИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лог., грам. Стос. до предиката. Предикативні відношення — відношення, що встановлюються між присудком, і підметом, тобто між головними членами, які утворюють структурне ядро двоскладного речення (Сл. лінгв. терм. Словник української мови в 11 томах