1. Великий тлумачний словник сучасної мови

предикативний

предикати́вний

-а, -е, лінгв., лог.

Стос. до предиката.

|| Який містить присудок. Предикативне сполучення.

|| Який є присудком або входить до складу присудка. Предикативний прислівник.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. предикативний — предикати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. предикативний — ПРЕДИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лог., лінгв. Стос. до предиката. Предикативні відношення – відношення, що встановлюються між присудком, і підметом, тобто між головними членами, які утворюють структурне ядро двоскладного речення (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. предикативний — Предикати́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. предикативний — ПРЕДИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лог., грам. Стос. до предиката. Предикативні відношення — відношення, що встановлюються між присудком, і підметом, тобто між головними членами, які утворюють структурне ядро двоскладного речення (Сл. лінгв. терм. Словник української мови в 11 томах