предикативний
предикати́вний
прикметник
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- предикативний — -а, -е, лінгв., лог. Стос. до предиката. || Який містить присудок. Предикативне сполучення. || Який є присудком або входить до складу присудка. Предикативний прислівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- предикативний — ПРЕДИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лог., лінгв. Стос. до предиката. Предикативні відношення – відношення, що встановлюються між присудком, і підметом, тобто між головними членами, які утворюють структурне ядро двоскладного речення (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- предикативний — Предикати́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- предикативний — ПРЕДИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лог., грам. Стос. до предиката. Предикативні відношення — відношення, що встановлюються між присудком, і підметом, тобто між головними членами, які утворюють структурне ядро двоскладного речення (Сл. лінгв. терм. Словник української мови в 11 томах