прилучати

Значення в інших словниках

1. прилучати — прилуча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. прилучати — (до праці) залучати; (до лав) ПРИЄДНУВАТИ, привертати; п.ф. -СЯ, ПРИЧАЩАТИСЯ, (до милих занять) допадатися. Словник синонімів Караванського
3. прилучати — -аю, -аєш, недок., прилучити, -лучу, -лучиш, док., перех. 1》 Додавати що-небудь до чогось, прикладаючи; долучати. || Приєднувати що-небудь до чогось, об'єднувати з чимсь. || Використовувати що-небудь, додаючи до чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прилучати — ПРИЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., кого, що. 1. Додавати що-небудь до чогось, прикладаючи; долучати. Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (О. Кобилянська); Брошуру [М. Словник української мови у 20 томах
5. прилучати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. прилучати — ПРИЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., перех. 1. Додавати що-небудь до чогось, прикладаючи; долучати. Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (Коб., III, 1956, 22); Брошуру [М. Словник української мови в 11 томах