1. Великий тлумачний словник сучасної мови

прилучати

прилуча́ти

-аю, -аєш, недок., прилучити, -лучу, -лучиш, док., перех.

1》 Додавати що-небудь до чогось, прикладаючи; долучати.

|| Приєднувати що-небудь до чогось, об'єднувати з чимсь.

|| Використовувати що-небудь, додаючи до чогось.

2》 Приймати кого-небудь до свого гурту, до складу якогось товариства, об'єднання і т. ін.

|| За певними ознаками зараховувати, вважати належним кого-небудь до якогось класу, якоїсь групи, категорії людей.

3》 Заохочувати, спонукати кого-небудь до участі в чомусь.

|| Сприяти участі кого-небудь у чомусь.

|| Призначати кого-небудь для участі в чомусь.

4》 Давати можливість пізнавати що-небудь; переймати.

5》 рідко. Те саме, що прикріплювати 1).

6》 тільки док., неперех., рідко. З'явитися на додаток до чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прилучати — прилуча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прилучати — (до праці) залучати; (до лав) ПРИЄДНУВАТИ, привертати; п.ф. -СЯ, ПРИЧАЩАТИСЯ, (до милих занять) допадатися. Словник синонімів Караванського
  3. прилучати — ПРИЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., кого, що. 1. Додавати що-небудь до чогось, прикладаючи; долучати. Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (О. Кобилянська); Брошуру [М. Словник української мови у 20 томах
  4. прилучати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. прилучати — Прилуча́ти, -ча́ю, -ча́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. прилучати — ПРИЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., перех. 1. Додавати що-небудь до чогось, прикладаючи; долучати. Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (Коб., III, 1956, 22); Брошуру [М. Словник української мови в 11 томах