примовляти

Значення в інших словниках

1. примовляти — примовля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. примовляти — Приказувати; говорити примовками <�приказками>. Словник синонімів Караванського
3. примовляти — див. говорити Словник синонімів Вусика
4. примовляти — -яю, -яєш, недок., примовити, -влю, -виш; мн. примовлять; док. 1》 перев. недок., перех. і неперех.Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати. || Граючи або танцюючи, вимовляти слова пісні, примовки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. примовляти — ПРИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИМО́ВИТИ, влю, виш; мн. примо́влять; док. 1. перев. недок., що. Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати. Словник української мови у 20 томах
6. примовляти — ГОЛОСИ́ТИ над ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИ за ким-чим, ТУЖИ́ТИ за ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯ над ким-чим; ПРИМОВЛЯ́ТИ до кого, ПРИКА́ЗУВАТИ до кого, ПРИЧИТА́ТИ над ким, розм. Словник синонімів української мови
7. примовляти — ПРИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИМО́ВИТИ, влю, виш; мн. примо́влять; док. 1. перев. недок., перех. і неперех. Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати. Словник української мови в 11 томах
8. примовляти — Примовля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. примовити, -влю, -виш, гл. 1) = приказувати, приказати 1. Старий грає, примовляє. Шевч. 243. Десь ти мене, моя мати, в барвінку купала, купаючи, примовляла, щоб долі не мала. Мет. 275. 2) = примовлятися, примовитися. Словник української мови Грінченка