примовляти
примовля́ти
-яю, -яєш, недок., примовити, -влю, -виш; мн. примовлять; док.
1》 перев. недок., перех. і неперех.Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати.
|| Граючи або танцюючи, вимовляти слова пісні, примовки і т. ін.
|| Казати приказку відповідно до ситуації, до якоїсь розповіді.
|| Казати при певній дії узвичаєну примовку.
|| Плачучи, приказувати; голосити.
2》 перех. Додавати до сказаного що-небудь, вступати в розмову.
|| Додавати якусь фразу, слова після якої-небудь дії.
3》 перех. і неперех. За народними віруваннями – виліковувати замовлянням.
|| Проголошувати замовляння, заклинання.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- примовляти — примовля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- примовляти — Приказувати; говорити примовками <�приказками>. Словник синонімів Караванського
- примовляти — див. говорити Словник синонімів Вусика
- примовляти — ПРИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИМО́ВИТИ, влю, виш; мн. примо́влять; док. 1. перев. недок., що. Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати. Словник української мови у 20 томах
- примовляти — ГОЛОСИ́ТИ над ким-чим, по кому-чому і без додатка (голосно плакати на похороні, весіллі тощо), ЗАВО́ДИТИ за ким-чим, ТУЖИ́ТИ за ким-чим, рідше по кому-чому, ПОБИВА́ТИСЯ над ким-чим; ПРИМОВЛЯ́ТИ до кого, ПРИКА́ЗУВАТИ до кого, ПРИЧИТА́ТИ над ким, розм. Словник синонімів української мови
- примовляти — Примовля́ти, -ля́ю, -ля́єш; примо́вити, -мо́влю, -мо́виш; -мо́в, -мо́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- примовляти — ПРИМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИМО́ВИТИ, влю, виш; мн. примо́влять; док. 1. перев. недок., перех. і неперех. Супроводжувати яку-небудь дію словами; приказувати. Словник української мови в 11 томах
- примовляти — Примовля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. примовити, -влю, -виш, гл. 1) = приказувати, приказати 1. Старий грає, примовляє. Шевч. 243. Десь ти мене, моя мати, в барвінку купала, купаючи, примовляла, щоб долі не мала. Мет. 275. 2) = примовлятися, примовитися. Словник української мови Грінченка