проковтнути

Значення в інших словниках

1. проковтнути — проковтну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. проковтнути — -ну, -неш, док., перех. 1》 Однокр. до проковтувати 1). || розм. Швидко, похапцем або жадібно з'їсти чи випити що-небудь. || перен. Знищити що-небудь, погубити когось. 2》 перен., розм. Однокр. до проковтувати 2). 3》 перев. у сполуч. зі сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проковтнути — ПРОКОВТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. 1. Однокр. до проко́втувати 1. Сам не знаю, що кажу; сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув, – так мені горло здавило (О. Стороженко); Маруся не могла їсти. Словник української мови у 20 томах
4. проковтнути — проковтну́ти без со́лі кого, що і без додатка. Знищити, погубити когось. Козацтво гукало:.. — Не подаруємо ляхам кривди! — Москаль обсаджує нас фортецями,— кричав Явтух, наче той, що зістарився у січовиках. Фразеологічний словник української мови
5. проковтнути — ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. проковтнути — ПРОКОВТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Однокр. до проко́втувати 1. Сам не знаю, що кажу; сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув, — так мені горло здавило (Стор., І, 1957, 216); Маруся не могла їсти. Словник української мови в 11 томах
7. проковтнути — Проковтну́ти, -ну́, -не́ш гл. Проглотить. А лисичка його — гам! та й проковтнула. Рудч. Ск. II. 3. Словник української мови Грінченка