1. Фразеологічний словник української мови

проковтнути

проковтну́ти без со́лі кого, що і без додатка. Знищити, погубити когось. Козацтво гукало:.. — Не подаруємо ляхам кривди! — Москаль обсаджує нас фортецями,— кричав Явтух, наче той, що зістарився у січовиках.— Поки заселимо своїми хуторами паланки, поки виростуть на тих хуторах молоді козаки,— москаль проковтне нас без солі! — Потерпимо трохи! — кричали й старі (М. Лазорський).

проковтну́ти (затягти́, затягну́ти) язика́ (язи́к). Зробитися мовчазним, замовкнути. Вчений музика тут-таки пожалував, що не проковтнув язика, а язик тим часом зовсім розперезався і наплів сім мішків вовни щодо експансії глухих музикантів, яких породив і розбестив мікрофон (А. Крижанівський); Ярина злякано глянула на нього (міліціонера), примкнула сполохані вії, притулилась до коня. — Ви, громадяночко, може проковтнули язик? (М. Стельмах); Хоч би слово сказав, а то затягнув язик і мовчить (І. Цюпа). проковтну́ти язики́. — Цить-бо,— урвав пісню бандит.— Сказав же: проковтніть язики (І. Муратов). затягну́ло язика́ кому, безос. Затихли тости і промови, Всім затягнуло язика (С. Воскрекасенко).

що (й) (мо́жна) язи́к (язика́) проковтну́ти. Дуже смачне що-небудь. (Явдоким:) Мабуть, смачна (горілка), що й язика з нею проковтнеш, як покуштуєш?.. (М. Кропивницький); А тут грибне місце, назбираю боровичків своїй жінці. Вона їх так смажить на сметані, що можна і язика проковтнути (М. Стельмах). язика́ проковтну́в би хто. Якби мені хоч одну ложку теї щирби, яку я тоді їв з галушками, здається, що аж поздоровшав би. То ж я вам кажу, така була щирба, що язика проковтнув би (Нар. опов.).

як (мов, ні́би і т. ін.) арши́н (па́лицю, багне́та) проковтну́в. 1. Неприродно прямо, дуже виструнчено. Олексій ішов, випроставшись так, як Юрко, мов проковтнув палицю (П. Куліш); Волосся було старанно зачесане. Обличчя начебто застигло. А тримався він так, ніби аршин проковтнув (Ю. Шовкопляс). 2. Дуже виструнчений, стрункий. В попереку був прямий, як багнета проковтнув (Є. Гуцало).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проковтнути — проковтну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проковтнути — -ну, -неш, док., перех. 1》 Однокр. до проковтувати 1). || розм. Швидко, похапцем або жадібно з'їсти чи випити що-небудь. || перен. Знищити що-небудь, погубити когось. 2》 перен., розм. Однокр. до проковтувати 2). 3》 перев. у сполуч. зі сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проковтнути — ПРОКОВТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. 1. Однокр. до проко́втувати 1. Сам не знаю, що кажу; сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув, – так мені горло здавило (О. Стороженко); Маруся не могла їсти. Словник української мови у 20 томах
  4. проковтнути — ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. проковтнути — Проковтну́ти, -ну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. проковтнути — ПРОКОВТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Однокр. до проко́втувати 1. Сам не знаю, що кажу; сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув, — так мені горло здавило (Стор., І, 1957, 216); Маруся не могла їсти. Словник української мови в 11 томах
  7. проковтнути — Проковтну́ти, -ну́, -не́ш гл. Проглотить. А лисичка його — гам! та й проковтнула. Рудч. Ск. II. 3. Словник української мови Грінченка